Батькам

       

      Читайте з дітьми казки Сухомлинського

   Як швидко вивчити табличку множення

childdevelop.com.ua/articles/upbring/1294/ 

Як розпізнати неусвідомлену шкоду батьків

Більшість батьків дійсно роблять усе можливе, щоб виховати своїх дітей щасливими та здоровими, але навіть найкращі батьки можуть неусвідомлено й ненавмисно робити помилки, наслідки яких можуть вкрай негативно позначитись на дитині.

На жаль, деякі батьки не обмежуються випадковими помилками й потрапляють у категорію «шкідливих» (є навіть поняття «токсичні» батьки). Незалежно від того, шкодять вони навмисно чи ні, існує кілька моделей поведінки, які можуть викликати в дитини настільки сильні емоційні та психологічні переживання, що навіть у дорослому віці вони будуть продовжувати мати на неї свій руйнівний вплив.

Якщо дитина відчуває будь-яку з наступних ситуацій, існує велика ймовірність того, що один або обоє батьків принаймні трохи їй шкодять.

1. Батьки не підтримують дитину й не захищають її

Деякі люди щиро вважають, що суворість і жорсткість у ставленні до своїх дітей є ефективним способом гарантувати, що в майбутньому вони зможуть добре про себе подбати. Якщо дитина стає жертвою такого підходу, застосовуваного до неї систематично, в якийсь момент вона може навіть повірити в те, що таке виховання позитивно впливає на її життя. Проте, якщо в дорослому віці в людини практично опускаються руки через будь-яку невдачу, це, швидше за все, відбувається внаслідок шкідливої відмови одного з батьків надати їй необхідну підтримку й захистити її в дитячому віці. Жорсткість і суворість можуть бути корисними в якості разового прийому, але вони не можуть бути єдиним методом виховання у випадку, якщо батьки хочуть, щоб їхня дитина виросла цілісною, гармонійною дорослою людиною.

2. Батьки занадто критичні у ставленні до дитини

Усі батьки час від часу критикують дітей. Без цього ми ніколи не дізналися б, як правильно виконувати багато дій, наприклад, домашні обов'язки, такі як прання або прасування. Шкідливі («токсичні») батьки впадають у крайність, надмірно критикуючи все, що робить дитина. Батьки помиляються, вважаючи, що таким чином вони допомагають дітям уникнути більш серйозних помилок. На жаль, така поведінка насправді призводить до того, що в дитини розвивається жорстка самокритика, яка може виявитись вкрай деструктивною в дорослому віці.

3. Батьки вимагають від дитини зайвої уваги

«Шкідливі» батьки часто перетворюють дітей на своїх заступників, постійно вимагаючи їх уваги. Це можна трактувати як тісний зв'язок між батьком і дитиною, але насправді це паразитичні, шкідливі взаємини, що вимагають занадто великої кількості часу й енергії дитини, у той час як вона повинна зосереджуватись на оволодінні іншими навичками. Цілісні й гармонійні батьки надають своїм дітям достатньо простору, щоб рости й бути дітьми, не вимагаючи постійної взаємодії з метою задоволення власних потреб, нехай навіть зробити це іноді зовсім нелегко.

4. Батьки вигадують про дітей не дуже приємні «жарти»

Усі батьки час від часу жартують над своїми дітьми, але коли так звані дотепні жарти стають звичайним явищем, це може перерости в серйозну проблему. Дитина не повинна покірно приймати такий тип поведінки лише тому, що батько має звичку жартувати над будь-чим, наприклад, над її ростом або вагою. Адже така руйнівна тактика формує в дитини дуже погане уявлення про саму себе. Якщо в одного з батьків виникає обґрунтоване занепокоєння із приводу якоїсь особливості його дитини, він повинен висловлювати це делікатно, відкрито й без осуду, а не придумувати злі, колючі жарти.

5. Батьки примушують дитину вважати себе саму причиною їх жахливої поведінки

У деяких сім'ях діти ростуть, вважаючи, що вони дійсно заслуговують фізичного покарання або негативного ставлення батьків. Ставши дорослими, вони будуть продовжувати виправдовувати жахливу поведінку інших людей у ставленні до себе. «Шкідливі» батьки можуть перекрутити будь-яку ситуацію на свою користь, і в дітей залишається лише два варіанти виходу із неї: припустити, що батьки не мають рації й помиляються або визнати, що в усьому винні вони – діти. У більшості випадків діти, навіть ті, хто вже подорослішав, вибирають другий варіант.

6. Батьки не дозволяють дітям висловлювати негативні емоції

Батьки, які відмовляються піклуватись про емоційні потреби своєї дитини й не надають значення її негативним емоціям, створюють для неї майбутнє, в якому вона не зможе висловити себе та свої наміри. Немає нічого поганого в тому, щоб допомагати дітям шукати позитивні моменти в будь-якій ситуації. Проте зневажливе ставлення до негативних почуттів дитини, її емоційних потреб може призвести до депресії й ускладнити завдання прийнятним способом справлятись з негативом, яке постане перед нею в дорослому віці.

7. Батьки лякають навіть своїх дорослих дітей

Повага та страх не повинні йти пліч-о-пліч. Насправді, діти, які відчувають любов, підтримку, близький зв'язок зі своїми батьками, набагато частіше виростають щасливими дорослими людьми. Хоча у виховному процесі дисципліна необхідна, хороші батьки при цьому не роблять вчинків, що лякають, не вимовляють страшних слів, які послідовно руйнують дитячу психіку. Дітей не треба лякати, щоб вони стали ввічливими, і дорослі люди не повинні здригатися при кожному телефонному дзвінку своїх батьків.

8. Батьки ставлять свої почуття й думки понад усе

Батьки можуть вважати, що їх почуття повинні бути на першому місці в сімейних питаннях, але це застарілий спосіб мислення, який не сприяє зміцненню позитивних взаємин. Навіть якщо батьки дійсно повинні приймати остаточне рішення про все, від вечері до планів на канікули, необхідно враховувати почуття кожного члена сім'ї, включаючи й дітей. «Шкідливі» батьки постійно змушують дітей придушувати свої почуття, щоб задовольнити батьківське его.

9. Батьки переймають мету дитини, роблячи її своєю

Іноді батьки настільки цікавляться всім, що робить дитина, що беруться керувати або навіть дублювати її. Такі дії можуть виглядати як щира зацікавленість життям своєї дитини, але насправді це ускладнює їй завдання досягти цілей. Наприклад, якщо ви повинні продати 50 коробок печива, а ваша мати вирішує спекти печиво й роздати його всім сусідам задарма, вам буде значно складніше досягти бажаного обсягу продажів. Така поведінка може все життя зводити нанівець усі ваші зусилля, якщо ви будете дозволяти батькам продовжувати вести себе таким небажаним чином.

10. Батьки використовують почуття провини й гроші, щоб маніпулювати дитиною

Кожна дитина відчувала почуття провини перед своїми батьками, але «шкідливі» люди вдаються до цієї тактики систематично. Деякі батьки продовжують контролювати своїх дітей навіть у дорослому віці, роблячи їм дорогі подарунки, а потім чекаючи (або навіть вимагаючи) чогось в обмін. Якщо дитина не може зробити так, як хочуть батьки, вони намагаються примусити її відчути себе винною, тому що «все, що вони робили, вони робили для неї й заради неї». Здорові батьки знають, що діти не зобов'язані реагувати конкретною реакцією у відповідь на гроші або подарунки, особливо, якщо діти попередньо не просили їх про це.

11. Батьки влаштовують дітям бойкот

Дорослій людині буває складно розмовляти, коли вона розлючена, але ігнорувати дитину шляхом бойкоту – дуже шкідлива й незріла поведінка. Прояв такого пасивно-агресивного ставлення шкодить будь-яким взаєминам і змушує «жертву» виправляти ситуацію, навіть якщо вона (дитина) не робила нічого поганого. Якщо один з батьків занадто розгніваний, щоб вести адекватну бесіду, він повинен просто взяти паузу на кілька хвилин, а не ігнорувати свою дитину у грубій формі.

12. Батьки порушують межі особистого простору дітей

Батьки можуть виправдовувати свою пильну увагу до дітей бажанням вберегти їх від небезпеки, що відповідає дійсності в певних ситуаціях. Проте кожна людина повинна мати право встановлювати межі особистого простору, особливо підлітки. «Шкідливі», «токсичні» батьки, порушують їх постійно, що призводить до численних проблем. Наприклад, такі батьки відкривають двері в кімнату своєї дитини без стуку. Це закладає в дітей певну модель сприйняття, яка пізніше, у дорослому житті, ускладнює їм правильне розпізнавання й розуміння меж.

13. Батьки роблять дітей відповідальними за своє щастя

Якщо один з батьків протягом тривалого часу розповідає дитині про те, що заради неї йому довелось багато від чого відмовитись, і це зробило його нещасним, це означає, що в такого тата або матері зовсім нереалістичні очікування від ролі дитини у своєму житті. Жодна дитина не повинна нести відповідальність за щастя своїх батьків. До того ж батьки ніколи не повинні вимагати, щоб заради них діти відмовлялись від того, що робить їх щасливими. Якщо дитину ставлять у таку ситуацію, їй буде складно усвідомити, що кожна людина – коваль свого щастя.

Як би там не було, є один позитивний момент. Кожний «шкідливий» батько, який упізнав себе в наведених вище тринадцяти пунктах, завжди може переглянути свої помилки, виправити свої відносини з дитиною й перетворитись на підготовленого фахівця в питанні надання допомоги іншим людям при позбавленні від негативних моделей поведінки.

                   Пам'ятка для батьків

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ

Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

- сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

- виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

- вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;

- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;

- звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

- захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ

Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

- вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

- приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

- обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів;

- звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;

- захищати законні інтереси дітей.

2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані:

- забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

- поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

- виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до України.

3. У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання дитини проводиться за індивідуальною формою.

Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Cтаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту

1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України.

2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України.

3. Злісне ухилення батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Необхідні правила етикету для дітей

Ви коли-небудь замислювались над тим, як це – бути дитиною в сучасному неспокійному світі дорослих? У століття інформації та безперервного шуму навіть дорослим людям часом складно домогтись того, щоб їх почули. А тепер уявіть, наскільки важче це дітям?

Хороші манери, вихованість допомагають легше долати шум і бути почутими. Манери – це свого роду соціальний клей, що дозволяє несхожим один на одного членам суспільства триматись разом. Батькам важливо навчити дітей мови етичних норм, щоб вони могли використовувати її при спілкуванні з однолітками, дорослими людьми й отримувати при цьому необхідні переваги.

Навчаючи дітей етикету й даючи їм набір керівних принципів управління взаємодіями, ми насправді озброюємо їх інструментами, які допоможуть їм бути почутими, розвиваємо їхню віру у власні можливості й налаштовуємо на майбутні успіхи.

Отже, ось список із тридцяти двох правил етикету, яких батьки повинні навчити своїх дітей.

Привітання та прощання

Ці правила можуть використовувати також і дорослі люди в якості курсу підвищення кваліфікації. Послідовність і практика потенційних соціальних ситуацій призводять до вміння вести розмову в позитивному ключі, що з часом стає другою натурою:

1. Вітайте людину по імені, а якщо ви не знаєте, як її звати, спитайте. Привітання на ім'я – це знак поваги, який каже людині про те, що ви її цінуєте. Тому важливо навчити дітей завжди вітати дорослих людей на ім'я та по батькові або спитати, якщо вони не знають, як їх звати.

2. Ніколи не бійтесь перепитувати, якщо ви забули ім'я співрозмовника: люди розуміють, що іноді діти можуть забувати імена. З усіма таке буває. У цьому випадку цілком прийнятна фраза: «Вибачте, я не можу пригадати ваше ім'я, не могли б ви мені його нагадати?».

3. Намагайтесь дивитися співрозмовнику в очі: дивитись в очі людині під час спілкування з нею корисно не тільки дітям, а й дорослим. Крім того, навчіть дітей не відволікатись; в іншому випадку співрозмовник отримає сигнал, що він вам не цікавий. Погляд в очі – простий, але ефективний спосіб допомогти дітям завоювати серце кожної дорослої людини, яка зустрічається їм на життєвому шляху. Звісно, якщо такий зоровий контакт характерний для даної культури й соціальних норм.

4. «Приємно бачити вас»: важливо додавати позитивні коментарі на початку розмови. Прикладами таких коментарів є: «Приємно бачити Вас» або «Приємно завітати до Вас». Вихід за межі стандартного привітання показує, що дитина цінує людину, з якою розмовляє.

5. «Дякую за запрошення»: неважливо, куди ви прийшли – у гості пограти, у дитячий садок чи додому до бабусі, треба навчити дитину дякувати за запрошення, за клопоти, за турботу про себе; такі слова дадуть значно більший результат, ніж просте «дякую». Такі слова демонструють вдячність дитини – якість, якої так не вистачає сучасній молоді. Вони безумовно принесуть користь дітям у розмові з дорослими.

6. «Як ваші справи ...?» і вислухайте відповідь: ми всі автоматично питаємо «Як справи?», але найчастіше забуваємо дочекатись відповіді. Навчання дітей питати, а потім уважно слухати – перший крок до наступного правила етикету.

7. Запам'ятовування подробиць та активне слухання: це просте правило хорошого тону, але воно має суттєвий вплив на сприйняття вас іншими людьми. Запам'ятовування імен і конкретних деталей (наприклад, хвороби або недавнього повернення з відпустки) передбачає турботу й повагу.

На додаток, якщо ваша дитина сором'язлива й ховається за вами щоразу, коли ви зустрічаєте когось, треба приймати це... до певного моменту. Насправді, таким дітям просто потрібні «сценарії розмови» або мова соціальної взаємодії.

Виберіть деякі з перерахованих вище порад, наприклад, погляд в очі при привітанні, навіть із-за ваших ніг, якщо це необхідно, і працюйте над його вдосконаленням. Починайте повільно й поступово.

Не треба примушувати дитину обіймати й цілувати або іншим чином фізично взаємодіяти із членами сім'ї чи друзями. Соціально прийнятним способом угамувати почуття ображеного родича буде такий: «Я впевнений, що дитина обов'язково проявить до вас свої теплі почуття. Давайте не будемо форсувати події».

Фізичний простір

Діти надзвичайно фізично активні. Вони люблять бігати, стрибати, перекидатись і гратися. Додайте до цього обмежений контроль над спонуканнями та швидкість ніг, і ви отримаєте рецепт катастрофи, коли мова йде про взаємодію з дорослими людьми, особливо з тими, хто не звик або просто не любить товариство дітей. Навчивши дитину таких правил етикету, ви можете гарантувати, що вона зможе досягти успіху та справити враження навіть на найменш терплячих дорослих.

8. Будьте обачні – зупиняйтесь та оглядайтесь: діти часто перебувають у невинній невідомості щодо того, що їх оточує. У них одне спонукання змінює інше. Наприклад, ви прийшли з малюками в зоопарк, і в той час як ви розглядаєте слонів, вони раптом помічають щось цікаве в іншому місці. Не замислюючись ні на секунду про те, що знаходиться навкруги них, малюки біжать стрімголов і мало не потрапляють під колеса інвалідного візка літньої людини, яка починає хвилюватись та обурюватися зі зрозумілих причин. Дуже важливо, щоби батьки постійно нагадували дітям про необхідність зупинятись і дивитись обабіч, перш ніж рухатись далі, і не тільки при переході через проїжджу частину, а скрізь і завжди.

9. Червоне світло, жовте світло, зелене світло: ви, можливо, звертали увагу на те, що вчителі, тренери із плавання та футболу й багато інших дорослих наставників ваших дітей використовують цей цінний інструмент. Використовуючи зелене світло як дозвіл «іти», жовте світло, щоби «сповільнитись», і червоне світло для «зупинки», ви можете контролювати рух і переміщення дітей, не підвищуючи голос. Почніть використовувати цей метод як можна раніше, пропонуйте його малюкам як гру. Незабаром разом із практикою вони добре навчаться визначати, коли можна «йти», коли слід «пригальмувати» і коли вони повинні «зупинитись».

10. Прибираємо руки від скла: це правило може здатися трохи смішним. Навчіть дітей не чіпати руками, особливо брудними, скляні поверхні, щоб на них не залишалося плям, і ваш учитель танців, власник магазину, бібліотекар, лікар і багато інших людей будуть вам дуже вдячні.

11. Не хапайте, не вихоплюйте: це не тільки важливе правило етикету, а й безпеки. Розуміння цього приходить тоді, коли ви бачите, наприклад, як дворічна дитина вихоплює ніж з рук матері. Якщо ваша дитина любить вихоплювати предмети, забирайте в неї те, що вона вхопила, але робіть це ніжно, а потім красиво й повільно передавайте предмет назад малюку. Робіть це, доки дитина не зрозуміє, що вихоплювати що-небудь в інших людей неприпустимо.

Прийом їжі й поведінка за столом

Прийом їжі – це особлива зона етикету. З одного боку, хороші манери за столом надзвичайно важливі, з іншого – особливості етикету в цій сфері можуть змінюватись у залежності від культури та товариства. У міру дорослішання діти досить часто їдять разом з іншими людьми. Вони відвідують дні народження, проводять час із родичами, беруть участь у святкових обідах і ходять у гості до друзів. До того ж прийом їжі – це така сфера етикету, навчання якої можна починати з моменту народження дитини.

Коли дитина з нетерпінням накидається на груди матері при годуванні або вихоплює пляшку з дитячим харчуванням, у батьків з'являється чудова можливість почати навчання малюка правил доброго тону. Тримайте дитину та м'яко поясніть, що їй слід проявляти терпіння, а потім почніть спочатку. Маленькі діти ще не розуміють слів, але, урешті-решт, вони навчаться того, що коли будуть вихоплювати пляшечку перш ніж їм її запропонують або будуть засовувати руку під сорочку матері в прагненні отримати годування, то не отримають те, чого хочуть.

Малюків ясельного віку треба навчити не кидати їжу, користуватися столовими приборами й не запихати в рот великі шматки їжі. Дітям дошкільного віку можна розповідати про те, як правильно накривати стіл, приймати їжу з належними манерами та правильно накладати собі страви, використовуючи різні кухонні предмети.

Хороші манери за столом дуже важливі з моменту першого спільного сніданку дитини із другом до обіду дорослої людини з очільником. Під час прийому їжі в товаристві дитина може або досягти успіху або втратити його. Наступні поради повинні озброїти вашого малюка знанням найбільш актуальних правил прийому їжі в товаристві.

12. Їсти з чужої тарілки – навіть з тарілки мами – це погана ідея: в деяких сім'ях грають у гру, яка полягає в тому, що можна «красти» їжу з тарілок один в одного. Це може бути дуже смішним і прийнятним удома, коли вся сім'я бере участь у такій грі й отримує задоволення від неї, але вона стає не смішною, коли в неї втягують того, хто не розуміє таких жартів. Їсти їжу з тарілки іншої людини неприйнятно. Набагато краще ввічливо попросити добавки, навіть якщо мамі чи тату доведеться накласти дитині цю добавку зі своєї тарілки.

13. Не забувайте про внутрішні правила кожної сім'ї: у деяких сім'ях дітям дозволяється вставати з-за столу відразу після того, як вони доїдять усе. Однак в інших сім'ях усі члени сім'ї сидять за столом до того часу, доки останній з них не закінчить їсти. Навчіть дітей завжди цікавитись і дотримуватись будь-яких правил поведінки за столом господарів.

14. Скуштуйте їжу із ввічливості: у всіх нас є свої кулінарні пристрасті. На щастя, пішли в минуле ті дні, коли правилом доброго тону вважалось доїдати все, що лежить на тарілці. Однак слід навчити дітей куштувати трохи їжі, яка їм з якихось причин не подобається, просто із ввічливості та для того, щоби проявити повагу до господарів. Після цього цілком прийнятно сказати: «Прошу вибачення, я не великий любитель...» або «Я насправді не їм...». Твердо поясніть дітям, що в жодному разі не можна казати людині, яка їх пригощає, що подана страва виглядає огидно, жахливо або що вони терпіти її не можуть (це стосується і страв, приготованих мамою).

15. «Чи можу я допомогти вам?»: пропозиція своєї допомоги доречна в усіх сферах життя. Але пропозиція накрити стіл, прибрати зі столу або помити посуд уважається особливим проявом увічливості.

16. Серветка на колінах, лікті зі столу: у наші дні ці правила етикету вважаються старомодними й багато людей ставляться до них трохи недбало. Проте, оскільки в різних сім'ях існують різні традиції, слід навчити дітей цих правил поведінки за столом, щоб у будь-якій ситуації вони залишались на висоті.

17. Не тягнись ні за чим. Старе, але суворе правило. За нормами етикету не дозволяється тягнутися через весь стіл за чим-небудь. Усі батьки знають, якою неприємною є ситуація, коли дитина перекидає склянку й розливає її вміст на обідній стіл. Щоб не розлити чай на коліна сусіда й не примушувати нервувати всіх присутніх за столом, необхідно ввічливо попросити передати вам те, що ви хочете.

18. Дозвіл вийти з-за столу: це дуже важливе правило етикету! Як тільки дитина навчиться розмовляти, ви повинні познайомити її з тим, як необхідно правильно відпрошуватися з-за столу. Це може стати у пригоді не тільки після їжі. Щоразу, коли дитині необхідно залишити стіл, вона повинна вміти правильно просити дозволу зробити це.

Подарунки! (Та інші правила етикету на святах/у гостях)

Свята, дні народження – це ті події, на яких діти контактують з іншими людьми, часто без батьків. Тому під час прийомів і відвідування святкових заходів важливо знати правила доброго тону.

19. Запрошення: дитячі дні народження можуть бути витратними. Тому не завжди виходить запросити всіх, кого б ви хотіли бачити. Навчіть дітей роздавати запрошення обачно й не обговорювати майбутнє свято прилюдно, якщо тільки на нього не запрошені всі.

20. Відповідайте на запрошення: просто робіть це. Ніщо не засмучує сильніше, ніж занепокоєння із приводу того, чи достатньо у вас усього необхідного для проведення свята, чи його занадто мало, чи занадто багато. Письмово, по електронній пошті або по телефону заздалегідь повідомляйте сторону, яка приймає, чи зможете ви прийти.

21. Будьте добрим гостем і гостинним господарем: важливо навчити дітей як господарів цікавитися в гостей, чим би вони хотіли зайнятись, а в ролі гостей пропонувати свою допомогу при прибиранні після святкової зустрічі. Навчіть дітей радо зустрічати своїх гостей і створювати для них комфортні умови. Це закладе основу правильного управління соціальними ситуаціями в дорослому віці. Якщо дитина навчиться бути добрим гостем, це забезпечить їй більшу кількість запрошень у майбутньому.

22. «У мене це вже є, я хотів не це...» Треба просто дякувати: це правило говорить саме за себе. Навчіть своїх дітей бути ввічливими, приховувати своє розчарування й висловлювати вдячність за проявлену увагу.

23. Шукайте добрі слова, які можна сказати про подарунок. Важливе правило доброго тону свідчить: при отриманні подарунка треба дивитись дарувальнику в очі й дякувати. Але для того щоб домогтися ще більшого впливу на оточення, скажіть кілька хороших слів про подарунок, навіть таких простих, як: «Я не можу дочекатися, щоби почати користуватися цим».

24. «Дякую, що прийшли»/«Дякую за те, що запросили»: стандартні, але вкрай важливі слова.

25. Листи подяки: існує багато творчих способів висловити свою подяку, але найпростіше навчити дитину відправляти власноруч написані листи з висловленням вдячності тим людям, хто надіслав їм подарунок, хто зробив більше, ніж вимагають прості правила ввічливості, і тим дітям, які знайшли час, щоби прийти на день народження вашої дитини. Ці листи подяки можуть бути дуже простими, наприклад, «Дякую за (назва подарунка), (кілька хороших слів про подарунок)». Діти дошкільного віку можуть просто написати своє ім'я, а діти у віці початкових класів школи можуть переписувати ваші або писати власні листи.

Взаємодія з дорослими людьми

Хоча немає жодного сумніву в тому, що діти в наші дні більш відокремлені, ніж раніше, усім їм рано чи пізно доводиться взаємодіяти з дорослими людьми, які не є їхніми батьками. Наступні навички допоможуть полегшити ці взаємодії та зроблять дітей бажаними в будь-якому товаристві:

26. У бесіді з дорослими людьми чекайте, доки до вас не звернуться: це досить старомодне правило, що втратило свою привабливість в останні десятиліття. Однак у сучасному технологічному світі, де важко сказати, коли саме доросла людина зайнята, насправді дуже важливо, щоб діти не переривали людину, коли вона щось каже.

27. Навчіть дітей визначати паузу в розмові: майже всі батьки знають, що треба навчити дітей правильно вибачатись, але ХХІ століття рухається так стрімко, що треба зробити ще один крок уперед і навчити дітей правильно визначати паузу в розмові; пауза – це прийнятний момент, щоби почати казати щось самому.

28. Чи треба переривати співрозмовника: отже, ваші діти знають, як можна ввічливо переривати співрозмовника, і тепер прийшов час навчити їх визначати, чи треба взагалі втручатись у розмову. Зараз висвітлюється тема, близька дитині, чи в ній піднімаються дорослі теми?

Правила ввічливості при використанні телефонів і високотехнологічних пристроїв

У сучасному мінливому суспільстві миттєвого доступу надзвичайно важливо стежити за своїми словами, особливо надрукованими. У століття скріншотів, переадресації повідомлень, групового листування й випадкових одержувачів важливо, щоби слова або зображення доходили до тієї людини, якій вони призначені.

Особливо важливо почати навчати дітей правил етикету при використанні високотехнологічних пристроїв у ранньому віці, оскільки багато дітей у початкових і середніх класах школи вже мають до них доступ або власний мобільний телефон. Коли Інтернет-сумісні пристрої знаходяться в руках маленьких дітей, батькам треба звертати більше уваги на те, як малюки використовують їх, і вживати відповідні заходи за потреби. Ось кілька простих правил етикету в цій сфері.

29. Стежте за своїми словами: раніше цькування й переслідування (булінг) відбувались тільки очно. Більшість батьків навчають своїх дітей того, що дуже важливо проявляти доброту при особистому контакті з людьми, тому що булінг неприйнятний. Однак злі коментарі та образи тепер перейшли в кіберпростір і часто знаходяться поза зоною контролю дорослих. Докладіть усіх зусиль, щоб діти розуміли, що слова можуть поранити іншу людину.

30. Передавайте, відправляйте онлайн тільки те, що можуть бачити всі: ми всі чули розповіді про те, як зображення або текстові повідомлення випадково відправлялись не тій людині, якій призначались, або відправлялись тому, кому треба, але опинялись у чужих руках. Технології можуть бути небезпечними, і вкрай важливо навчити дітей поводитися з ними з особливою обережністю. Фотографії, тексти й повідомлення можуть віддаватись розголосу в Інтернеті. Діти не завжди бачать небезпеку заподіяння шкоди своїй репутації, поки не стає занадто пізно.

31. Ховайте свій телефон подалі при живому спілкуванні. Справді. Іноді це важко. Багато хто не дотримується цієї поради, але ми повинні навчити дітей бути присутніми при спілкуванні. Якщо ми зараз не навчимо їх зосереджуватись на поточному завданні, вони не навчаться цього ніколи. Навчіть їх не розпорошувати увагу. Використовуйте цю пораду й у ставленні до себе. Відкладайте телефон і приділяйте увагу дітям, вимикайте звук, якщо це потрібно, демонструйте малюкам, що ви їх цінуєте.

32. Жестикуляція серед усього іншого допомагає уникнути переривання телефонних розмов: навчіть дітей подавати й розуміти сигнали руками, щоб вони не переривали вас, коли ви розмовляєте по телефону. Тепер, коли персональні електронні пристрої поширились у світ бізнесу, усе більше стає поширеною робота вдома, у парку або на трибуні футбольного стадіону. Батькам для своєї користі важливо навчити дітей основних правил, щоб мати можливість завершувати свої телефонні розмови без непотрібного переривання.

Чудовий спосіб для досягнення цієї мети – навчити дітей користуватися сигналами рук. Сигнали можуть бути особливими у вашій родині, що задовольняють ваші конкретні потреби; обмежити вас може лише уява. Жестикуляція стане у пригоді не тільки при телефонних розмовах. Сигнали «ні» або «стоп» можуть перервати небажаний прояв поведінки без необхідності кричати на весь дім.

На закінчення

Вважається, що в сучасному світі правила етикету більш гнучкі, але при цьому ще більш необхідні. Диво полягає в тому, що коли ви дасте дитині ці прості інструменти, описані вище, то здивуєтесь тому, який позитивний вплив вони матимуть на її вміння управляти навколишнім світом.  

Шановні

батьки!

Збережемо наших дітей!

Серед гострих соціальних проблем, яких нам, на жаль, сьогодні не бракує, одна з найболючіших – проблема наркоманії. У двадцять першому сторіччі хворобливий потяг до смертельного зілля набув широкого розмаху. Про наркоманію нині говорять  у всьому світі. Крім того, нині серед молоді мають місце поширення лікарські засоби, канабіс, бупреморфін, амфетамін, спайс, екстазі, опіум та їх прикурсори.

Звертаємося до батьків, дітей та інших небайдужих громадян, до здорової молоді і здорової нації: коли людина вперше бере у руки шприц чи пакунок з отрутою, не замислюючись над тим, що з першою дозою буде наступна, а потім – прірва і про це якомога ширше потрібно розповідати та постійно наголошувати про най фатальніші наслідки вживання з конкретними прикладами, які нажаль, на сьогоднішній день переповнюють мережу інтернет.

У зв’язку з цим, працівниками ювенальної превенції Головного управління Національної поліції у Волинській області постійно здійснюються профілактичні заходи, спрямовані на забезпечення соціального та правового захисту дітей щодо попередження вживання та можливого розповсюдження, чи сприяння цьому, наркотичних засобів.

Закликаємо всіх небайдужих батьків здійснювати максимум заходів для убезпечення дітей від наркотичної залежності, а саме:

-          Посилити контроль над дозвіллям дитини, а особливо у позаурочний час;

-          Дізнатись максимум інформації щодо кола спілкування дитини та вікової категорії друзів чи знайомих;

-          Перевіряти особисті речі дітей на предмет виявлення заборонених в обігу речовин;

-          Перевіряти та контролювати переписку та фото дітей у сторінках соціальних мереж;

-          Вживати інших заходів для попередження та присічення  вживання наркотичних та психотропних речовин дітьми на початкових стадіях.

-           

      Давайте разом збережемо здоров’я дітей та наше майбутнє!!!

Сектор ювенальної превенції ГУ Національної поліції

у Волинській області

                          КАНІКУЛИ

Не залишайте дітей без нагляду!

Виховуйте у дітей навички безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Знайдіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми, дайте їм чіткі рекомендації, як діяти у тій чи іншій ситуації.

Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебування дитини у закладах громадського харчування та сфери розваг у нічний час".

Згідно статтей 201 і 1891 Кодексу України про адміністративні порушення діти віком до 16 років з 22 до шостої години можуть перебувати у закладах, у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування лише в присутності принаймні одного з батьків чи іншого законного представника дитини.

В такому випадку власники закладів у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладів громадського харчування та уповноважені ними особи зобов’язані вживати заходів до недопущення у такі заклади з двадцять другої до шостої години дітей до 16 років без супроводження осіб. Крім того, вони мають право у період з двадцять другої до шостої години вимагати у відвідувачів таких закладів документи, що підтверджують досягнення ними 16-річного віку.

Пам'ятайте, життя ваших дітей залежить тільки від вас !

                     ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ДОРОГОЮ ДО ШКОЛИ:

Дорога до школи завжди є справжньою пригодою, але інколи вона може містити небезпеку, про яку ти маєш знати для того, щоб бути у безпеці.

Такі прості речі, як правильний одяг та світловідбиваючий матеріал, можуть зробити твою дорогу до школи безпечнішою.

Уяви свою дорогу до школи. Скільки дорожніх знаків ти бачиш? Скільки світлофорів ти проходиш? Скільки разів ти повинен перейти вулицю? При цьому не забувай звертати увагу також і на машини, що рухаються.

              Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет

Пропонуємо  рекомендації, які слід взяти до уваги:

— розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати Вашої дитини;
— поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
— цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
— вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;
— наполягайте на тому, щоб Ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;
— навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
— контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
— цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
— навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
— переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
— інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких ігр
— навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
— переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
— інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
— розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет, це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.

Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. 

                   Дитина повинна Вам довіряти.
                      *************************************************************************
                            
                                   Притча Брунно Ферреро

Син: "Тату, можна мені задати тобі питання?"
Батько: "Так, звичайно, що ти хочеш знати?"
Син: "Тату, скільки ти заробляєш за годину?"
Батько: "??? Це не твоя справа, чому тебе цікавлять такі речі?"
СИН ". Я просто хочу знати, будь ласка, скажи мені, скільки ти заробляєш за годину?"
Батько: "Якщо хочеш знати, я заробляю 100 грн. на годину."
Син: "О…" (з опущеною головою)
Син: "Тату, можеш мені позичити 50 грн.? Будь ласка!"

Батько розлютився.
Батько: "Якщо єдина причина, через яку ти мене розпитував - позичити грошей, щоб купити собі дурну забавку чи інші дурниці, то забирайся в свою кімнату і лягай спати. Подумай, чому ти такий егоїстичний. Я важко працюю заради тебе кожного дня, а ти мені віддячуєш такою поведінкою".

Хлопчик тихо пішов у свою кімнату і зачинив за собою двері.
Чоловік сів і ще більше розізлився через питання маленького хлопчика. Як він сміє ставити такі питання тільки, щоб отримати трохи грошей?
Приблизно через годину або близько того, чоловік заспокоївся і замислився:
"Може й дійсно було щось, що було необхідно купити за 50 грн., і він дійсно не так часто просить грошей". Чоловік підійшов до дверей кімнати свого маленького сина і відчинив двері.

Батько: "Ти спиш, синку?"
Син: "Ні тато, я прокинувся".
Батько: "Я подумав, що може я був занадто строгим до тебе, у мене був довгий та важкий день, і я мабуть зірвався на тебе. Ось 50 грн., які ти просив ...».

Хлопчик сів на ліжку, посміхаючись.
Син: "О, дякую татку!"
Потім, заліз під подушку і витягнув звідти кілька зім'ятих купюр. Чоловік побачив, що у хлопчика уже були гроші, і знову почав злитися. Маленький хлопчик повільно перерахував свої гроші, а потім подивився на свого батька.

Батько: "Чому ти хочеш ще грошей, якщо у тебе вже є"
Син: "Тому що у мене не було достатньо, а тепер вистачить! Тато, у мене уже є 100 грн. Чи можу я купити годину твого часу? Будь ласка, приходь додому завтра раніше. Я хотів би повечеряти з тобою"…
Батько був приголомшений. Він обняв свого маленького сина і попросив у нього пробачення. Це просто коротке нагадування для всіх, хто так тяжко і дуже багато працює. Ми не повинні дозволити часу промайнути, не провівши його з тими, хто дійсно важливий для нас, з тими, кого ми любимо, хто живе у нашому серці. Не забувайте ділитися ним - чого вартують 100 грн. в порівнянні з часом проведеним з коханими? Якщо ми помремо завтра, компанії, задля яких ми працюємо легко замінять нас протягом декількох днів. Але сім'я і друзі, які залишаться без нас будуть відчувати цю втрату до кінця свого життя. Якщо задуматись, ми віддаємо себе більше роботі, ніж власній сім’ї .
Деякі речі більш важливі.